На порозі сів метелик

На порозі сів метелик,

Крила розправляє,

Не пускає у генделик,

Йти не дозволяє.

Я волів залляти очі

Оковитим зіллям

Аби впоратись до ночі

З власним божевіллям.

Не дає метелик ходу,

Йти забороняє,

Докоряє гріховоду

Тим що гріх вчиняє.

Оть вже капосне створіння,

Керувати хоче,

Натякає на сумління

Ще й про глузд шепоче.

Добре крилами махати

Куди заманеться,

А я мушу крокувати

Коли доведеться.

Я би теж хотів літати

Метеликом в полі,

Квітам пісню заспівати

Про життя на волі.

Та людина крил не має

Й не летить нікуди,

Може й через те приймає

Двісті грам на груди.

Цього разу до світанку

Очі не п'яніли

Бо з метеликом на ганку

Ми прогомоніли.

Божевілля не застілля,

Кожен має власне,

Назбирається як гілля

Спалахне та й згасне ...

02.03.2021