На позолоті скринь старих

На позолоту скринь старих

Світ ставить ферзь і штоф емалі,

Гравюр небачених огир*

Галопом скаче по спіралі,

Кульки зустрічного вогню

Тугу тіснять, бентежать саван,

Та по суботам благодать -

Несуть рога, радіють павам.

Квітки кладуть у шафи мрій,

Плигають у фонтан повище,

Збирають досвітку пирій,

Чекають правди, долі свищуть

Коли ж Дідро… Коко Шанель...

Наповнять вщент важкі валізи -

Гуртом читають віланель,

Завзято, аж із шкіри лізуть…

Рятуй же давній хронограф -

Нащадок не ординських кринжів -

Дені Дідро, як справжній брат

Краси повторюваних тижнів…