На прощання сердиться зима

В березневу пору,

Сніг біленький підійма

Все вгору та вгору.

І не думає тікать,

Весну не пускає.

Та й струмочки не дзюрчать,

Пролісків немає,

Котрим треба вже цвісти,
Усміхатись сонцю.

А зима усе мести

Та морозить хоче.

На прощання це вона

Сердиться й лютує.

Скоро вже прийде весна

Й тепло подарує.

2018 р.