На радість смертним...

ніч що лякала великих псів

можливо відчує й твою утому

у часі квапливому мов судому

який потерпає від злих вождів

та зловтішається сам на сам

повільно вслухаючись в стукіт серця

що метрономом неначе скерцо

готує сюрпризи для мелодрам

чи нових казок де у фарбі лис

брехню видає за слова відверті

щоб занесли і тобі в конверті

частинку від неї як альтруїзм

поважно потужно крізь серця щем –

де знов під косою Північна півкуля

чи чуєш як довго кує тут зозуля?

на радість смертним

живим іще...