На руїні

Палац Дудаєва — в руїні!

Радій же, кам’яна Москво,

Будуй палати і святині,

Звеличуй імперське єство

Своєї темної гордині

І не соромся — в тій руїні

Твойого духу торжество.

Ти розбиваєш не від вчора

Базальт, ґраніт а чи порфір

Осель, де правда й непокора

Живуть, тобі наперекір, —

Ти, невблаганна і сувора,

Захланна танкова потвора,

Вогнями дихаючий звір!

Хвались! Ти знищила півсвіту,

Чи трохи більше, чи — якраз?

Твою сьогоднішню еліту

Відзначив би Петрів указ,

Тож виривайся із-під гніту

Чеченського — до динаміту,

Щоб підірвати весь Кавказ!

Та, як валитись будуть гори,

Ховайсь, бо прийде Прометей,

І Риму третього опори

Зламає він і в ниці нори

Заб’є тебе й твоїх дітей.

Тебе заглушать не докори,

А камені з твоїх церков,

Де ти благословляла горе

І пила з чаш чеченську кров!

***