На самоті

Гуляю по Донеччині.

Ти плачеш десь? Пусте!

Світи мої заклечані

В зелене й золоте.

Де рус із половчанином

Виходили на прю,

Тендітні донечаночки

Впливають у зорю.

І ваблять синім поглядом,

І погляд той — як ніж.

А ти далеким спогадом

У Києві стоїш.

Стурбоване чи радісне

Твоє лице бліде?

Чи, може, під міськрадою

Тебе хтось інший жде?

Іди за ним, ти вільна.

У Сочі їдь, в Афон…

Безглуздо й божевільне

Німує телефон.

Не бійся — призвичаюся.

Найважче — ждать кінця.

Тендітні донечаночки

В очах несуть сонця.

Чого ж до тебе лину

Думками, чом горю?..

Іду і без упину

З тобою говорю.