На щиті

Знову сирени по місту звучать ,

Знову кортеж зустрічаєм,

Люди обабіч дороги стоять,

Голови в смуті схиляєм.

Додому в останнє вертає солдат,

Люди стоять на колінах.

Мужньо в руках він тримав автомат ,

На сході десь там у руїнах.

Вірно служив він країні своїй

Нас захищаючи з вами,

Мабуть багато він мав своїх мрій ,

Мріяв як ми всі ночами.

Та куля ворожа не знала про це ,

Їй би лише убивати .

Поглянути хочеться тому в лице ,

Хто заряджав автомата.

Спитати його по що він прийшов,

Чого йому вдома замало,

Що він у себе там не знайшов,

Чи може їм їсти не стало?

Спитати чи маму він знає свою ,

Чи має дітей і дружину,

Чи знає він слово таке як «люблю»?

Люблю я свою батьківщину.

Заглянути в очі ,й сказати йому :

Що марно ішов він від хати

Прийдеться загинути в цьому краЮ

Й навіки отут спочивати.

Бо люди завзяті тут завжди жили,

Любили свою Україну ,

Завжди боролись за неї вони,

За мову її соловʼїну.

Завдячуєм щиро солдате тобі

І щиро прощення благаєм.

Судилось вернутись тобі на щиті

Та ми ж бо тебе памʼятаєм.