На шляху

By Богдан-Ігор Антонич

Обплетений вітрами ранок

шугне, мов циганя з води

і на піску кричить з нестями,

обсмалений і молодий.

Ріка зміяста з дном співучим,

хвилясто хльостають вітри,

і день ховає місяць в кручу,

мов у кишеню гріш старий.

Клюють ліщину співом коси,

дзвенить, мов мідь, широкий шлях.

Іде розсміяний і босий

хлопчина з сонцем на плечах.