"на схилі крутого берега..."

на схилі крутого берега

над прірвою самого себе

де камінець з-під ноги радо зривається

вниз в обійми води

де дихають зябра тріщинок на корі

де навіть смерть призахідного сонця

м’яка і тепла на дотик ластиться

і небо небавом проллє в ріку

сузір’я Риб — іскристе мов

електричний стілець для темряви —

людський силует стоїть

як іграшковий солдатик

один серед поля загублений

руку до чола дашком приклавши

наче виглядає на обрії

човен з довгими білими вітрилами

мов ромашковими пелюстками

з жовтавих країв сонця обірваними

бозна-коли

бозна ким

бозна для кого

17.10.21