На смертному одрі

Прощатись важко, але як без цього –

У всіх нас час спливає непомітно,

А мій вже сплив, – та це нічого,

Надіюсь, що в кінці побачу світло.

До тих хто поруч, першими звертаюсь,

Бо перед вами я у вічному боргу,

Не завжди правильно чинив, у цьому каюсь,

Можливо й покидаю зараз вас тому.

Кохана моя, мій промінчик сонця,

Любов твоя тримає мене тут,

Ти й досі бачиш в мені того хлопця,

Не мало подолали ми з тобою скрут;

Ти завжди прикривала мені спину,

Підтримувала все, що я робив

Не сумнівався я в тобі ні на хвилину

Заради тебе мила я весь час і жив.

Тепер до мене дітки підійдіть:

Я завжди рідні вас любив

Прошу одне, по совісті живіть,

Хай що б вам інший не зробив,

Бо в вас я житиму й надалі,

Як пам’ять в серці і душі

Така інакша сторона медалі,

Щоб не забулося про мене,- ось мої вірші.

Мій кращий друже, я прощаюся з тобою!-

Ми все боролись пліч – о – пліч,

Не завжди переможцями виходили з двобою,

Але все – рівно, залишались віч – на – віч.

Ти вірний друг, не знаю чим і заслужив

Я завжди мав з ким поділитись,

Ніколи на одинці не тужив,

Прощай мій брате, за тебе буду я молитись;

Щоб кожен з вас про мене пам’ятав,

Тепер я можу і спочити.

Прощайте всі,- мій час настав,

Я вже стомився, хочу відпочити.