на сонці яскраво виблискує білосніжне пір‘я лелек.

на сонці яскраво виблискує білосніжне пір‘я лелек.

ось чайки,хоч ми не в одесі.

люди біжать від людей,

комедія не знана жодній гротесці.

ми будемо чекати осені,

чи так і не дочекаємося весни?

про що тут говорити,наші душі ще досі пахнуть морозом,

але і він скоро спаде.

тут незнайомі очі вселяють надію,

а знайомі десь за 200 миль.

тут ми дотримуємося правил,

бо бачили як ними нехтують.

тут хтось ховає в кишені жуйку,

а хтось автомат.

у моїй кишені буде щире серце,

бо цього не вистачає у наш час.

наші брили стануть водою,

нехай вона розіллється і проросте на вільній землі.

тут будуть щасливі люди і я разом з ним.

тут ми скоро всміхнемося не від того що набридло плакати.

ми намалюємо нову історію

яскравими фарбами.

чайки на потязі повернуться в одесу

і в крим.

а журавлі до відбудованих домів.

коли до мрії залишається крок він здається прірвою,

а ми збудуємо міст.