На спектаклі

Вона застеляла ліжко дбайливіше,

Аніж гортала сторінки чужих книжок.

Насправді, я часто малюю в у’яві її обличчя,

І згадую білі простирадла її думок.

Мені видавалось — існує велика формула,

Колода карт із сюжетів, що вічно тасує

Княгиня долі — Фортуна, якої рукав

Давно, як порожній від хитрощів, але і забув я,

Що подібна метафізика зовсім їй не до лиця.

Все, що повинно відбутись — неодмінно відбудеться,

Казала вона. Онде, можливо Фауст

От-от і постукає в двері мої, хто-зна,

Що чекає на кожного, але Гедда Габлер, —

Це вже занадто трагічно для такої обивательки, як я.

Можливо випаде якась простенька історія,

Героїні французьких буденних новел,

Де вона зустрічає в Парижі письменника

І тікає зі спальні його в готель

Зустрівшись у місті з розчаруванням.

Це ж не історія Клеопатри, Офелії,

Джульєтти, Дездемони чи леді Макбет,

Можливо мені не вистачає віри

У власну долю. А чи навпаки, тепер

Знаю, що більшого не потребую.

І це за щастя мені. Але...

Все, що повинно відбутись — неодмінно відбудеться,

Казала вона. Онде, можливо Фауст

От-от і постукає в двері мої, хто-зна,

Що чекає на кожного. Але Гедда Габлер, —

Це вже занадто трагічно для такої обивательки, як я.

19.06.2022