На спітнілому склі

на спітнілому склі

малювала химерні створіння

із очима великими (очі ж бо кажуть душа )

десь закралась весна у осінні мої володіння

і чекає напевно різкого мого відкоша

на спітнілому склі

малювала веселку хвилясту

тихі розсипи зір у смарагдовій тиші вітрів

малювала того кого так вистачає для щастя

аби жив аби дихав аби просто дихав і жив

на спітнілому склі

розмивалися довгі обличчя

все було як у казці або в чудернацькому сні

малювала себе

малювала прихований відчай

і писала листи

запізнілій для щастя весні