“На стежині коло кладки”

На стежині коло кладки

Ще й трава не наросла —

Я іще мале хлоп’ятко

Із глибинного села.

Весь мій світ — навколо хати

З дивним видом на війну.

Я не вмію ще й брехати,

Це я потім осягну.

Я піду іще в матроси,

Поведу літак в політ.

Пошурую топки трохи —

Всього тільки десять літ…

Я проб’юсь іще таранно

В світ, задивлений в красу,—

Золотою пектораллю

Його небо потрясу!

Обросту, немов лускою,

Всяким дріб’язком іще.

Та таких дурниць накою! —

Сором серце обпече.

А поки що вийшов з хати —

Квітнуть ружі край вікна.

Бабу Хорчиху кохатиму! —

Ліпить півники вона.