На виставці Ван Ґоґа

Не вірилось, що в натовпі туристів

зустрінусь я на самоті з мистцем,

що плесо гамору порушить камінцем

сльоза зворушення — розмова чиста.

Та ось розцвів неждано білий сад:

розсипалися радістю дерева —

і зник кордон — музейний палісад:

A thing of beauty is a joy forever.

В халупі сірій — картопляний пир,

а за вікном — кольорами Провансу

цвітуть ілюзії останні шанси,

що обіцяють втомленому мир.

Жнива життя — щоденна зустріч з болем.

Після весни, де радість — синя даль,

на тлі якої розцвіта мигдаль —

ворони смутку над пшеничним полем.

1970