На воді

Виводить місяць сині тіні

на шир, торовану удаль,

а довкіл тебе білопінно

ласкавиться лунка вода.

Присвячуєш живкому плину

свою тривогу і тепло,

лягають хвилі полохливі,

як павутини на стебло.

Каблучка місяця черлена,

маліючи, на перст лягла,

а під долонями у мене

цвіла дурманно бугила.

Пустившись берега, щосили

ламав я мури водяні

і сам незчувся, як на хвилі

від тебе геть віддаленів.

Погамувавши вперті руки,

віддавсь, мов тріска, на прибій

і потайки перлину муки

дбайливо пестив у собі.

***