На восресіння романтиків

Залиште мене у моєму п’ятнадцятому сторіччі,

Не залякуйте інквізицією, бубонною чумою, і що не в кожному домі свічі,

Я пройдусь дорогами запиленими Ренесансу і Кватроченто,

І достатньо memento mori хай рідше vivere memento,

Я слухатиму пейзаж італійський, голландський, французький,

Питиму вино селянське і їстиму сир андалузький,

Я візьму за руку Агнесу Сорель, і нехай лютує Карл сьомий,

Я вивчив з картин погляд її давно, і погляд короля достатньо знайомий,

Ми прийшли б до майстерні Жана Фуке, щоб закінчити меленський диптих,

І пристане осторонь Шевальє, в футболці і джинсах – третій, один з посполитих.

Далі від моря іде океан – риб’ячий ніс каравели і груди караки,

Ще немає торпед і підводних човнів, тільки геометрія ядер гармат для атаки,

І мовчіть про нещасних людей, дворян, горстку феодалів, кров аристократії,

Зрозуміло, що я обманююсь; вимкніть електрику, заплющуйте вії,

Мені потрібна механіка Ньютона, задовго до законів його і його народження,

Викрик Марфи Борецької, ілюстрації давно померлих з епохи війн та відродження.

Ще романи не друкуються тиражами безкінечними, та сюжетами вокзальними,

І в двадцять першому віднайдеш п’ятнадцяте, в містах заповненими селянами,

Викиньте книги звідки повисмикували крилаті фрази в контексті культури,

Почніть з хроносу, енциклопедії, з Вавилону, Єгипту, встаньте на грецькі котурни,

Прошу не тлумачити про розчарованість, що жити і вмерти потрібно в даній тобі епосі,

Ці думи залиште подібним собі, як спазм реалістів в літературі їх простоволосій,

Не тривожте мене, не будіть я тільки звикаю до летаргії,

У мене немає для вас історії, тільки образи сну і мрії,

Шкода немає тут фортепіано і скрипки, Бетховена і Вівальді,

Я так полюбив Шуберта, Австрію, а з нею і Гарібальді,

Ще трохи побуду медієвістом в п’ятнадцятому і покину феодальний двір,

Ще століття мені залишилося і народиться мій Шекспір.

25.06.2019