Нацистів не судять

Я дивлюсь на тебе здалеку —

ти ніби стала добра, лагідна, тиха.

Ти всміхаєшся всім,

а колись — різала словом, як ножем.

Я не суджу,

бо, може, й тобі боліло.

Просто ти ховала рани в чужих ранах.

А тепер граєш світло — і сама в те віриш.

Я не тримаю. Не злюсь.

Мені вже не треба війни.

Нехай твої діти побачать правду —

не ту, що на людях,

а ту, що між рядків мовчання.

Бо час розставляє все чесно:

де фальш — він зітре,

а де серце — залишить.