Над черемош

Товариші мої далекі

Під гнітом панської руки!

До вас, до вас, мої думки,

Як у вирій лелеки.

Кому свій смуток передам?

Кому його повірю?

А там, на рідному Підгір’ю,

Хто поможе братам?

Ніхто й не згадує про тебе,

Така ти вбога і мала, –

Ах, скільки сил для тебе треба,

Буковино моя!

А тільки деколи нотатка

На шпальтах київських газет:

Арешти, тюрми, кров і крапка.

Не вирвешся з лабет.

А ви, мої далекі друзі, –

До кого ви? Про віщо ви?

Чи мовчки гнетесь, як у плузі

Ті буковинські воли?

Дерзайте! Ще не все до решти

Пропало в нашій стороні,

І хутко, бачиться мені,

Пропадуть “Буки та арешти”.

ІЗ ЗБІРКИ “НАШ ДЕНЬ”, ЖОВТНЕВИЙ ВИХОР. 1920 р.