“над косовом сміється білий сип”

Тарасові Мельничуку

над косовом сміється білий сип

яка заанґажована принада

а ти його прийми і вознеси

рожденний акы азъ во чреві ада

це алергія на звіриний крик

загубленого колеса в баюрі

це плаче серед паші вільний бик

сопе коняка загнана в алюрі

і я сопу і сохнуть три хрести

і під кущем похована корова

і гріш як вірш у пазусі хрустить

і коло призьби мліє казанова

нова коза пробачте

ліс чуток це обіграє

але вшистко єдно

змії що заховалася в куток

і зайцеві що кривиться єхидно

показуючи зуби як кістки

примруживши ячмінні оченята…

…візьми хоч груду і щосили кинь

в лице мені бо лишусь непочатим