“Над нашим вітом і під нашим світом”

Над нашим вітом і під нашим світом

Є ще світи великі і малі.

Туди ми долітаєм тільки світлом

І музикою темної хемлі.

Туди мене хтось ненастанно кличе,

Вистелює блакитом щемну путь,

Так, ніби прагне в сяйво таємниче

Душі моєї подих обернуть.

Десь там у зорях мерехтить віола,

Льняна коса, як нива осяйна,

І кров моя бринить – палюча й гола, –

Немов небес віддалена струна.

Можливо, все, що пам’ятати треба

Моїй душі серед страждань і втіх,

Це – тільки карта зоряного неба

І поклик безміру – з очей твоїх!

***