Над посіченим січнем

Над посіченим січнем

Від зимової стоми

Стоїмо

пересічні

незнайомо-знайомі.

Кожен погляд – як здогад,

Кожен порух – як слово.

І чекаємо Бога

для своєї Любові.

І чекаємо дива

(Кажуть, див не буває),

Ідучи несміливо

Через пекло до раю,

Через лютий у літо,

Через літо… у січень,

І блукаємо світом,

І шукаємо Вічність…

Опиняється в хмарах

Від зимової стоми

Непарована пара

Незнайомо-знайомих…