Над рікою

Вже сірий день між горами розтанув,

мов у долоні кучерявий сніг.

Коли йдемо з тобою між каштани —

сріблом алеї стеляться до ніг.

З гори, де замок, сходить ніч на місто

поміж ліхтарень стройовий шпалір,

і світел мерехтить ярке намисто

над білим містом нині, замість зір.

Мов привиди, понад водою звисли

засніжені-замаяні мости.

Біжать з рікою невловимі мислі,

і мрії рвуться в далечінь плисти.

Ми слухаємо, як ріка говорить,

а музика її не знає меж.

В ріку сніжинки падають, мов зорі,

і гомін дзвонів із церковних веж.

1946