Над висохлим каламарем*

Клинок у клин – коса в полин -

Триває довга перекличка,

Вже стихла пташка невеличка

Від невагомості краплин,

Знекровленої в ніч грози,

Що так лякала чорні очі,

Чекала вітру, щоб зурочить

Їх в час надмірної сльози.

Та хто з не встиг- тому пеня!

Хто не разом-лицем не красний!

І зайвий долі передчасній ,

Якій не лишили коня,

Над висохлим каламарем*,

В полоні буйного Ярили

Де мишенятко рукокриле

Тамує голод мотилем …

p/s

https://www.youtube.com/watch?v=hE4E-HYG1Eg