Надмірна синь її очей п’янить

Надмірна синь її очей п’янить,

безмежна сила погляду морозить.

Зима до себе залишає мить,

прощаючись із осінню на розі

туманних вулиць… А мені б снігів,

м’якого хутра, рукавиць пухнастих,

і ще – благословення від богів

на білий плин тримісячного щастя.