Надовго замовкла

Надовго замовкла. Нічого тобі не писала.

Й часу вистачало, та якось мовчала душа. 

Слухала внутрішній голос. Світанки стрічала. 

Чекала, поки емоціям стане межа. 

Думала - переболить, а може минеться, 

Може час притупить спогадів ніж. 

А ні. Твій погляд вріс у самісіньке серце, 

Терпкий поцілунок тавром залишився між

Прохолодою шкіри й бронею, що її будувала

Багато років, щоб не показати ніяк. 

Та доля зробила інакше - все зруйнувала

І нас зіштовхнула. Любов неначе маяк

Нам освітила життя бурхливого море. 

І вже не страшно - буду зорею тобі

До останнього подиху світити в шторми і бурі, 

А ти приходь, коли втомишся у боротьбі. 

Коли втомляться руки й ослабнуть натруджені плечі, 

Я всю свою силу тобі умить переллю. 

Пальчик до вуст - мовчи. Слова недоречні. 

Просто знай - я люблю тебе! Так, люблю!