“Надворі дощ, холодний вітер виє”

Надворі дощ, холодний вітер виє,

Одпочивай, рушнице, на стіні!

Куди іти, блукати без надії?

Ні, краще тут, у хаті, в тишині.

Тут у комину огник ледве тліє,

Та зогріває в серці, в глибині,

Веселі, чисті, ясноокі мрії

І воскрешає призабуті дні.

Тут фортеп’яно з теплою душею

Стоїть і жде, що приторк білих рук

В йому пробудить півзаснулий звук.

Тут я зустрівся з музою своєю.

І, взявши в руки ліру й срібний лук,

Пливу як тінь по морю снів за нею.

1911-1918