Найкращих забирають небеса...

Учора ще дітьми вони були,

Останній вальс у школах танцювали...

Тепер військову форму одягли

Та матерів своїх поцілували...

І молять мами Бога за синів,

За те, щоб повернулися живими...

Уже не сплять, вони бояться снів,

Бо віщі сни бувають і лихими...

Ті хлопчики побачили війну,

Почули "Гради", постріли почули...

Побачили і смерть вже не одну

Та її погляд на собі відчули...

Тут плаче небо, гинуть вояки...

Країна плаче, матір та дружина...

У декого лишились малюки...

Чи батька ще побачить та дитина?

З місця подій останній репортаж…

Що це війна не визнають новини...

Ворожа пропаганда у тираж,

Що рівнозначна пострілу у спину.

Ну а на Сході йде кривавий бій

І знову "плине кача по Тисині"...

І тихо сльози котяться з-під вій

У жінки, що стоїть в чорній хустині...

Ще зовсім не жили ті юнаки...

По-справжньому ще, мабуть, й не любили...

Дорослішими стали на роки...

Братів своїх побачили могили...

Червона кров, як вранішня роса...

Про долю не питають у зозулі...

Найкращих забирають небеса...

Серця героїв пробивають кулі...

© Євгенія Солод, 2014