“Найліпше любитись в надрання”

Найліпше любитись в надрання,

Як никне нічна каламуть,

Як сон переходить в кохання,

І крила на плечах ростуть.

Як я до грудей твоїх злину,

Торкнувшись крилом до стопи,

Збудися – та наполовину,

А наполовину ще спи!

А вже, коли сонце погляне

На нас крізь розквітле вікно,

Сховай мене в лоно кохане,

Небесна моя глибино!

***