“Найтонша ватра не згаса”

Найтонша ватра не згаса

під небесами,

немов тримає небеса

у тьмі над нами

лише вона. Одним одна.

Тому й тримає.

І є печаль, і є вина,

й злоби немає.

Але нема і доброти

і вже не буде.

Бо ватра ця із темноти

не вскочить в груди.

І не розпалить більше нас,

ми с-славно гаснем,

бо ж був і в нас Великий Князь,

був Сонцем Ясним.

Затонко, ватерко, гориш.

Заостро, фрілко.

Стримиш у грудях ніби ніж —

в моїх замілко.