Найважче із гріхів людських

Найважче із гріхів людських

Й найгірше може бути тільки зрада.

Один із вчинків тих низьких

І найболючіша суспільна вада.

Зрозуміти це,на жаль,дано не всім

І бути зрадником цілком нормально

І явище таке у світі цім

Не сприйматиме ніхто,як аномальне.

Цей вираз,що звучить,дивіз такий

Що від кожного доводиться почути:

“Гуляй,поки молодий”,

І зараз прийнято такими бути.

І десь написано,мабуть,давно

Під лінію усіх одну зрівняли

Звучить уже у всіх в думках воно

Століттями його в нас карбували.

І мусим бути схожими на всіх

Хоч кожен намагається довести

Що важко прочитати думки їх

А разом з тим і до нуля їх звести.

І кожен незалежний до тих пір,

Думку свою при собі тримає,

Поки рівного не знайде він собі,

Того,хто думку з ним розділяє.

І думати вмить перестати –

Насвіті один ти такий.

Неповторність свою спростувати,

Погляд ділити з кимсь свій.

Відкрились куточки незнані

В душі закритій до цього,

Думки лишились ті самі

Й не зміниш ти погляду свого.

І,наче,є все,що хотів

І більше нічого й не треба

Розмова думками,без слів –

Хтось жити не може без тебе.

Чого досі не можу збагнути,

Це зради не пізнану суть.

Це – вчинок,який не забути,

Зійшовши на правильну путь.

Невиліковна це рана,

Що не загоється вмить

Відчується пізно чи рано

Те,що нестерпно болить.

В прірву глибоку й безмежну

Зрадивши,падаєш ти

Крок один необережний –

І шляхом цим мусиш піти.

І,мабуть,найголовніше,

Що звучатиме в моїх словах –

Втратиш ти найцінніше,

Впадеш у моїх очах.

Останнім раз перший не буде.

І щоб мені хто не казав,

Прощення ніхто не здобуде,

Хто колись мою віру зламав.

(с) Мілена

27.12.2012