НАЛАШТУЮ СЕБЕ НА ЛІРИЧНИЙ Я ЛАД

Налаштую себе на ліричний я лад.

Знов закину на плечі тягар невблага́нний!

Ох, кохання! На смак ти – гіркий мармелад!

Відчуваю я час, що крижиною клякне…

В сивім диханні хвиль я знайду твою тінь,

І у неї пірну з головою в глиби́ни.

Проживу, як останній, цей збу́рливий день,

І відчую твій присмак з відлунням ожини…

Затремтіла струна свій мінорний акорд,

Та ця гама безглузда не ви́ллється в пісню.

Не зіграти життя́ крізь банальні сім нот!

Так зіграєм, що тут ми разо́м! Не нарі́зно!

І прокинемось вдвох. «З добрим ранком!» - скажу.

І зустріну усмішку твою світанко́ву!

В очі гляну твої – розум йде за межу́…

Та цю дурість пробачиш ти обов’язково!

Налашту́ю себе на ліричний я лад…

27.11.2025

К.В.