«Налетіла куля з поля»

Налетіла куля з поля,

забриніла, як пчола,  —

дійся, дійся, божа воля,

як така козацька доля,  —

куля в груди застрягла.

Впав козак, не може встати,

ще раз глянув навкруги:

«Ах, прегарні сі Карпата!

Тут би жити, не вмирати,

та убили вороги.

Тільки й щастя, що вмираю

на землі моїх братів;

тільки й смутку, що не знаю:

може, й з рук їх тут конаю

за провини ще дідів.

Вже готова є могила,

не могила, а гора;

буде душенька тужила,

де є Україна мила,  —

так далеко до Дніпра!»

Без китайки, без калини

поховали козака,

тільки вітер Верховини

поніс вістку до родини…

Що за доленька гірка…

1915