Нам разом точно не бути

Нам не бути з тобою разом,

Навіть якщо мені снишся.

Зрозумій це, доле моя —

Я не твоя тінь, що вчора лишилась.

Ми не разом, бо ти так захотів,

Бо час у тебе — завжди десь інде.

Бо я була лиш пунктиром в житті,

А ти для мене був чимось інтимним і щирим,

Та все ж недосяжним, мов осінь у лінді.

Я знаю: ти, мабуть, зараз один,

І кожен твій крок — мальовничий хаос.

Ти губиш людей, як зірки по дорозі,

І робиш вигляд, що так і треба.

Але це не життя,

Це лише твій особистий вирваний час.

А я боюся всього, мов зайчик,

І хочу просто бути поруч,

Тримати тебе за руку, як колись,

Та тепер між нами — кордони й долі,

І дороги, що розійшлися в морок.

На жаль, я не в своїй країні,

Я далеко — за полями й хмарами.

І навіть якби ти захотів мене зараз —

Нам не схрестити наші характери.

Просто віриш? Не зліпиш щастя інтимом.

Не купиш любов гострими мріями.

Я не повернусь у твій всесвіт, де

Закриті двері, холодні стіни

І тиша гучніша, ніж пісня на радіо.

Мене давно нема у твоєму світі.

Ти — космос, велика планета,

Що світиться десь за сотим ярусом.

А я — лише комета, що пролетіла

Й зникла,

Як тільки зрозуміла:

Нам разом точно не бути.