Хвилинне побачення

Намальована,наче лялька 

Я стоятиму на пішоході,

Ховаючи в пальто зап'ястки, 

як очі сумні в клопоти 

Пройдуся забитою натовпом

Центральною вулицею міста

Як дивно, що вже нема тут

Тих, хто ще нещодавно тут вівся

Як наче і не було ніколи, 

Цих людей оманливі риси

Здаюсь, я все ще тримаюсь

За старі дружні обличчя

Гарно вдягнена, не впізнати 

Може і я когось лиш не бачу,

А він стоїть як на свято

І це наше  хвилинне побачення..