Намисто

Суниці на стеблах,

заховані в мох, –

намисто для тебе.

Намисто для двох,

бо губи спікає,

холодні, як лід.

Стебло протинає

дві жмені ягід.

А стебла зв’язати –

кошелик суниць

нанижем у згарди

для звірів і птиць.

Намисто безцінне –

таке не купить.

Як пацьорку в сіні,

ми губим цю мить,

бо в тебе на шиї

суниць силінки!..

Ми потім досидим

і дні, і роки.

Донижемо потім

на стебла тонкі

і ночі, і роки,

та вже не такі,

як ягоди в росах,

що пахли між трав…

Той нині там косять,

де кров’ю стікав.