наодинці не дивишься довге й сумне кіно

наодинці не дивишься довге й сумне кіно

кожна зустріч твоя відчувається як остання

відчиняєш вночі, навіть взимку, старе вікно

і чекаєш коли через нього зайде кохання

так виразно мовчиш, що всім іншим бракує слів

щоб почутими бути на фоні того мовчання

я до серця твого надіслав всіх своїх послів

ані слова мені, тільки марне важке зітхання

у кишенях твоїх стільки різних дрібних речей

і я там віднайшов це своє несміливе слово

ти б поклала туди навіть біль невимовний цей

там би місце знайшла твоя груба мені відмова