Напартачив (270)

Топи, души, катуй,

не стримуйся ніяк,

кажи усе,

що не кортить почути.

Щоб жоден в світі дяк,

не відмолив, простився,

щоб до останніх днів,

не міг це все забути.

Свари, кляни, кори,

і лайся, що є сили,

не загуби ні слова,

що може мене вбити.

Замученого тіла,

що так безжально били,

словами змордували,

за діло неумите.