“Напевне, так і треба”

Напевне, так і треба —

судилося бо так:

упали зорі з неба

і надломили мак.

Така знялася хвища —

ні неба, ні землі,

лиш чорне кладовище

по нищеній ріллі.

Залопотіла злива,

мов залива — гай-гай!

Кохана, будь щаслива!

Коханий мій — бувай!

30.09.1972