"Наприкінці всього залишається любов" Григорій Сковорода

Твоїх очей манливий промінь

Моїх ночей безглуздий гомін

Мені тепер бракує слів

Ти зараз просто тихий спомин

Нема вини на самоті

Нема вини тим більш на людях

І чи заснеш на моїх грудях

Один лиш раз, як всі оті

Кого по-різному любила

Бажала

Пестила

Жаліла

Але забула назавжди

Зажди

В твоїх очах німий докір

Кричить

Немов трембіта з гір

Засуджуєш?

За мрії тільки й мари?

Не гнівайся на мене марно

Я одцвіту

Зав'янеш й ти

Залишуться лише сліди

невтілених

І навісних

Метеликів

В моєму тілі

Та їм ніколи не зітліти

Бо не горить в огні любов

В воді не тоне

І я знов

Не сплю

І не тушу пожежі

Дивись

Ми наближаємось до вежі

Де взнаєш ти

І взнаю я

Чи доля є

Чи я твоя