Напучування балконові

Лети, мій балконе, в найвищі околи,

порвавши чіпкі виноградні тенета,

відчаль від стіни, завертись, мов планета,

і линь, як літак, мій фіґурний балконе!..

Цю мить невагомості — чудо зникоме —

неси як високу і болісну знаду —

хай зяє в темниці гірлянд винограду

твоя незаконна відсутність, балконе.

Злети над подвір’я й запилені вікна,

над подих квартир — запах мила і клею.

Оте, що внизу, зветься просто землею,

а пустка вгорі безконечна і вічна.

Повз башту злети, що шпиляста й залізна,

перил і карнизів сипку галерею,—

внизу й не помітять, як ти став зорею:

там радіо грає і сохне білизна.

І плавно ковзнувши над річищем Лети,

зійди на поля, де вібрують циклони.

Тримайся міцніше будинку, балконе,

міцніше тримайся балкона, поете…