нарцисоїди

ти любиш свій розум, красиве і збуджене тіло,

впівоберта дивишся у задзеркалля вітрин,

коли я не бачу, милуєшся пальцями, крутиш свій перстень

грайливо;

мов пестиш себе,

витираєш новий об'єктив

я їм на сніданок твою нарцисоїдну совість

і ріжу тебе на тонкому, як шаль, полотні,

лишай для дівчаток своє провінційне естетство.

я - поліс.

я завжди беру.

я візьму все, що треба мені

і смішно... о, ні! і страшно від того, що смішно.

лежи в темних кріслах, пускай свій неоновий дим.

смеркає в кімнаті, і видно, що ти синьошкірий, мов Крішна,

такий, як люблю,

із фарфоровим тілом і сміхом чудним