НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Їхала Зелена братва

На ослах через поля,

Шукали коноплю священну,

Щоб зробить собі “добра”.

До України завернули —

Ослам вода, їм — жара.

Передали “що знайшли”,

Хто зміг — той хильнув з відра.

Після того, казка каже,

Дехто в владу попадав:

Стоїть трибуна, стоїть мікрофон —

А він про файні машини грав.

А президент у нашій історії

— персонаж виключно казковий —

Курив коноплю “в легендах”,

Поки керував державою.

На конях не їздить — бо не циган,

Карузи нема — нема біди.

Каже: “Мені не коні, а ведмеді сняться,

Ходім ловить їх між багатоповерхівки”.

Ті ведмеді, певне, плюшеві,

Бо не ричать, а хроплять на бігу.

А в руках у нього дзигара,

Та той його “плюшевий секас” —

Теж улюблена іграшка народу

З вигаданого степу-лесу.

Отака народна творчість,

Жарт, не хроніка й не суд.

Бо фольклор — то як конопля:

Де виросло — там і придумають.