Нас надихають почуття прості

Нас надихають почуття

прості, відомі кожному

для когось нові відчуття

що когось повертають додому

одні нагадають про спільну весну

про матчі МЮ

й біло-синю Десну

а інші пробудять пам’ять мою

присмаком терпкого чаю

і, як ти шумом дощу

на вікнах писав «пробачаю»

вони так вміло

керують людьми

пишуть серіальне мило

й слова,що роблять нас німими.

нас вбивають почуття

і дай Боже,

щоб не кожен відчув за життя,

як воно бити може

щоб не кожен почув, як плаче дитя,

що так і не побачить цей світ

і як його мати до забуття

ридає не рахуючи літ.

нас піднімає відчуття

що немає нічого ідеального

кожен має власне «я»

навіть сонце вкрите плямами

і ми шукаємо чогось нереального

живучи лише власними планами.

пам’ятай, ти обирати здатен,

що поведе тебе по життю

скільки на твоєму сонці буде плям

й якому ти повіриш почуттю