Наш недалекий рай

Щодня життя в мене одне й те саме,

Як стала планка, чи мороз зими,

Як твоя рідна, і єдина мама,

Як вічні мегаполісні шуми.

Я так втомився за ці вісім років

Жити один і той же самий день,

Що став писати ці серйозні строки,

Де за катреном – катрен

Життя – це дорога до поезії,

Хоча різні релігії та конфесії.

Наші незгасні мрії,

Наш непорочний край,

Наші великі дії,

Наш недалекий рай.