Наша історія кохання

Теплий вечір, літо тихо дихає,

Ти під’їхав — серце вже тікає.

Старий мопед і вітер в волоссі,

І ми з тобою ніби поза часом зовсім.

Ти смієшся: «Тримайся міцніше»,

Я боюсь — але хочу ще швидше.

Фари ріжуть ніч, мов кіно,

І здається — це все назавжди воно.

Ми летіли, ніби сльози асфальта,

Ніч ковтала наші голоси.

Я тоді вірила — це і є правда,

Що любов не має меж і висоти.

Мопед гуде, а серце шаленіє,

Світ для нас був тільки один.

І здавалося — краще вже не буде,

Ніж ті ночі, де були ми з ним.

Бар «Іванна» — світло і музика,

Ти ведеш мене — трохи боязко.

Перший раз, і я ніби в казці,

Де всі мрії стають без підказки.

Дискотека — як цілий всесвіт,

І здається — кращого й не існує.

Ти дивився так, ніби назавжди,

І я вірила в кожне «люблю я».

Ми летіли, ніби сльози асфальта,

Ніч ковтала наші голоси.

Я тоді вірила — це і є правда,

Що любов не має меж і висоти.

Роки йшли, та не стерли нічого,

Ті дороги живуть у нас.

Три маленькі світи — це продовження,

Наших мрій і закоханих фраз.

Ми летимо — вже не просто як раніше,

Та в серцях той самий вогонь.

16 років — а ти все ближче,

І любов наша — як долоня в долоні.

І тепер уже нас не двоє — більше,

Три усмішки вдома ростуть.

Але в кожному дні, в кожній тиші

Я тебе так само люблю.

Мопед стих, але пам’ять жива,

І той вітер все ще з нами.

Бо кохання — це не слова,

Це життя, що ми пишем роками.