Наше літо

Ранок — сонце в вікно, ще роса на траві,

Батько каже: “Давай, допоможеш мені”.

Руки в пилюці, але серце сміється,

Бо я знаю — ввечері життя почнеться.

Вода зі шланга, босоніж по дворі,

І здається — ми вічні тоді.

Городи обробили до сіна пішли 

Бо інакше нас не відпустили ні ні

І весь день пролітає, як мить,

Щоб вночі по-справжньому жить.

Ми чекали той час, як вогонь

—Коли музика кличе знов.

це наше літо, пам’ятаєш?

Де кожен вечір — як маленький рай.

Дискотека, світло, старий магнітофон,

І ті пісні, що гріють до сих пір крізь сон.

ми танцювали до ранку,

І світ здавався простим і без плану.

Де ми — живі, і все попереду,

І серце б’ється в ритм тому літу.

Мама кличе: “Не пізно прийди!”,

А в очах вже вогні і сліди

Того вечора, що ще попереду,

Де сміх і музика з’єднають нас знову.

Старі колонки, двір і вогні,

Хтось приніс лонгер— і понеслись ми.

І грає щось схоже на ті хіти,

Що ми будем ще роками нести.

І нехай час летить, як вода,

Ми запам’ятаєм назавжди наші роки

Де ми юні,безтурботні такі 

Діти 90-стих такі не прості,

а що робили за клубом то знаєм тільки ми,

а ви мовчіть ттссс

І навіть зараз, коли ми не ті,

Я чую той звук десь у собі.

І хоч пройшли вже роки і шляхи —

Те літо ...та дискотека живуть … поки пам’ятаєм ми.

Якби можна назад на один тільки день —Я б знову прожив це життя без змін.