Наснився сон. Провалля у безодню

Наснився сон. Провалля у безодню

Яким лечу у темряві на дно.

Шукаю длань рятуючу Господню

Чи Сатанинську руку, все одно.

Про мене з них ніхто не турбувався,

Забули певно душу у пітьмі.

До смерті я сумирно готувався,

Пригадував свої гріхи земні.

Гріхів для раю вийшло забагато,

Для пекла ще гріхів не дотягнув,

Й молився й лихословив винувато,

Й всесильним за байдужість дорікнув.

У тім падінні думка промайнула

Що мусив визначатися в житті,

Які гріхи втішатимуть минуле,

Які дадуть розраду в майбутті.

У вільному падінні час відсутній,

Там тільки простір що до дна веде,

А у його свободі незабутній

Є щось святе чого нема ніде.

Свята свобода вільного падіння

Споганена і скривджена в гріхах,

Осяяння дарує і прозріння

Й таврує грішні душі в небесах.

З тавром до раю зась, лише до пекла,

А там свої вимоги до гріхів,

Щоб кров була і боротьба запекла

З продажністю за тридцять срібняків.

В нескінченно безмежному падінні

Вже дна кортіло досягти мені.

Збагнув від світла в сонячнім промінні

Що падав я так довго уві сні ...

30.04.2021