Насолода

І майже насолода там сліпа –

йти за нею, бігти, зустрічати;

і намагаєшся не помічати,

її (судьба завжди, завжди скупа).

І там віддати за коротку мить –

все те, що ми чекали з нетерпінням...

і тягнешся з таким, таким тяжінням,

де серце що завжди, завжди гримить.

І ти, як темний, нескінченний дух,

в якому вічне, вічне хвилювання,

який приготував (для всіх) кохання,

воно, як вірний нерозлучний друг.