Насправді ж, важливі не забуваються

Насправді ж, важливі не забуваються,

Вони десь всередині сОбі тиняються.

З куточка в куточок у закутках пам'яті

Живуть собі тихо, лишаючись в тіні.

Тиняються, блудять десь поміж ребрами.

І часом з'являються лиш поміж кадрами.

Живучи у фоні, немов аплікації,

Часто лишають свої анотації.

А часом притихнуть, із вуст ані звуку.

Зникають, мовчать, не протягують руку.

Та все ж їх присутність відчутно душею,

Вони колись стали частинкою неї...